Виключення іноземців, біженців та осіб без громадянства з кола тих, на кого розповсюджується дія Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, викликає критику в Європі

20 жовтня 2014р. Верховною Радою України було нарешті ухвалено багатостраждальний Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. 20 листопада 2014р. його було підписано Президентом. Загалом, цей нормативно-правовий акт заслуговує на схвальну оцінку та враховує рекомендації міжнародних організацій та громадянського суспільства. Він покликаний захистити інтереси понад півмільйона осіб, що в наслідок окупації Криму та збройного конфлікту на сході України змушені були залишити власні домівки та опинилися в ситуації внутрішнього переміщення. Більшість з них, згідно даних Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), — жінки та діти.

Серед очевидних позитивних характеристик Закону необхідно відзначити те, що він дає адекватні відповіді на ряд гострих питань, врегулювання яких було конче необхідним для захисту прав внутрішньо переміщених осіб, або як їх ще називають “вимушених переселенців”. Законом встановлено просту процедуру реєстрації таких осіб, покладено на державу обов'язок створення Єдиного реєстру вимушених переселенців, закріплено засади їх забезпечення житлом. На законодавчому рівні також встановлено спрощену процедуру їх реєстрації за новим місцем проживання або перебування.

Згідно цього Закону, внутрішньо переміщені особи мають бути забезпечені тимчасовим місцем проживання протягом шести місяців після їх реєстрації. Великі сім'ї, особи із особливими потребами та особи похилого віку мають право на забезпечення житлом на більш тривалий час. Законом також закладено обов'язок Уряду сприяти вимушеним переселенцям у добровільному поверненні до їх домівок, які вони були змушені залишити. Закон також закріплює засади порядку доступу внутрішньо переміщених осіб, які мають намір оселитися в інших регіонах, до соціального житла і позик на придбання чи будівництва житла. Втім, вирішення цих питань ще вимагає від Уряду вжиття ряду заходів для забезпечення виконання вимог цього Закону.

Положення цього Закону, що можуть покращити долю вимушених переселенців вже сьогодні та усунути структурні умови, які спричинюють їх дискримінацію за ознакою реєстрації місця проживання, передбачають спрощення доступу до реалізації ряду громадянських, економічних та соціальних прав через спрощену процедуру реєстрації за новим місцем перебування і проживання. Така спрощена процедура забезпечить їх ефективний доступ до права на працевлаштування, медичної допомоги за рахунок державного бюджету, пенсійного забезпечення, виборчих прав, права на освіту та адміністративні послуги, а також на реабілітацію для вимушених переселенців з особливими потребами.

Загалом позитивно оцінюючи Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, Європейські інституції та правозахисні організації висловили стурбованість неповороткістю органів влади України у впровадженні заходів для забезпечення його виконання, а також тим фактом, що зі сфері дії цього Закону виключено іноземців та осіб без громадянства.

Так, у Позиції Директорату з питань прав людини Ради Європи №DGI (2014) 24, опублікований 10 жовтня 2014р., зазначається, що вказівка на зобов'язання Уряду підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України зміни та доповнення до ряду законів з метою забезпечення аналогічних форм захисту для іноземців, біженців та осіб без громадянства, не є достатнім для виконання України своїх зобов'язань за міжнародним правом прав людини. Рада Європи зазначає, що надання відповідного захисту іноземцям та особам без громадянства, які опинилися вимушеного переміщення, зовсім не означає необхідність надання їм прав, яких в них не було до надання їм статусу внутрішньо переміщеної особи, наприклад, виборчих прав. Втім, Рада Європи наполягає, що національним законодавством мають бути передбачені належні засоби захисту прав іноземців та осіб без громадянства, які опинилися в ситуації вимушеного внутрішнього переміщення в Україні, як то право на доступ до адміністративних послуг і спрощених процедур документування і реєстрації місця перебування чи проживання. Із повним текстом Позиції Ради Європи № DGI (2014) 24 можна ознайомитися за посиланням.

Глибоке занепокоєння тим фактом, що законодавство, покликане захистити права внутрішньо переміщених осіб в Україні, не спромоглося взяти до уваги потреби в захисті іноземців та осіб без громадянства, висловила також Європейська рада з питань біженців і вигнанців (European Council on Refugees and Exiles, ECRE). “Багато осіб без громадянства, біженців та іноземців, які на законних підставах проживали в Україні, втратили все, в тому числі свої домівки, документи, джерела існування та зв'язок із членами своїх сімей, в наслідок конфлікту в країні” - йдеться в позиції ECRE. “Хоча закон [щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб] має потенціал призвести до позитивних змін стосовно ситуації цих осіб, громадянське суспільство має пильно контролювати його виконання, а численні прогалини в ньому, на які звертають увагу коментатори, повинні бути невідкладно усунуті Україною” - заявила Юлія Зельвенська, старший правовий радник ECRE.