60 років потому - все ще без громадянства, все ще в пастці страждань

 

 

Понад 50 громадських організацій закликають Європу забезпечити справедливість та повагу до гідності близько 600 000 осіб без громадянства, які живуть в Європі сьогодні. Ця цифра включає також багато мігрантів, які опинилися в правовому вакуумі, та, як вказують дослідження, ці “юридичні привиди” є вразливою мішенню для грубих та ледь не повсякденних порушень прав людини, від злиднів до ув'язнення в міграційних тюрмах.

28 травня 2014р. Європейська мережа з питань безгромадянства розпочала збір підписів під он-лайн петицією, що закликає європейських лідерів вжити заходів для захисту осіб без громадянства в Європі шляхом ратифікації Конвенції, що спрямована вирішення цієї проблеми, та взяття на себе зобов'язання запровадити належні процесуальні гарантії для забезпечення прав таких осіб і відповідних процедур урегулювання правового статусу.

Ця петиція приурочена до 60ї річниці Конвенції ООН 1954р. про статус апатридів та є частиною більш широкої кампанії, метою якої є мобілізація та об'єднання зусиль широкого кола дійових осіб. Кампанія завершиться днем спільних дій, спрямованих на подолання проблеми безгромадянства в Європі. 14 жовтня 2014р. в день народження Ганни Арендт, петиція буде передана лідерам країн Європи.

Що ж стосується України, то за приблизними оцінками УВКБ ООН щонайменше тридцять тисяч осіб в Україні є особами без громадянства і лише шість тисяч з них мають відповідний статус. Решта не мають навіть посвідчення особи і позбавленні можливості реалізувати навіть базові людські права. В Україні ця ситуація переважно є наслідком прогалин і колізій в законодавстві країн, що утворилися після розпаду СРСР.

У це важко повірити, проте в нашій країні є велика кількість людей, які, незважаючи на те, що прожили тут усе своє життя, не можуть одержати освіту, зареєструвати шлюб та народження дитини, придбати нерухоме майно, відкрити банківський рахунок, офіційно влаштуватися на роботу чи розпочати підприємницьку діяльність, звернутися до суду для захисту своїх прав, довівши свою процесуальну дієздатність. Більшу частину свого життя ці люди-невидимки змушені уникати співробітників міліції, які можуть вимагати перевірки їх документів та посадити їх до пункту утримання нелегальних мігрантів. Кількість осіб без громадянства в Україні є значно більшою ніж у переважній більшості країн Європи, де, не зважаючи на певні проблеми, все ж вживаються заходи для забезпечення можливості реалізації кожною особою в межах відповідної юрисдикції принаймні базових прав людини.

13 січня 2013р. Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію ООН 1954р. про статус апатридів, а також Конвенцію ООН 1961р. про скорочення безгромадянства. Втім, жодних реальних кроків спрямованих на імплементацію стандартів, закріплених цими конвенціями, в першу чергу Конвенцією 1954, досі не було вжито. Так, на сьогоднішній день все ще не запроваджено процедуру визначення статусу осіб без громадянства, що фактично позбавляє переважну більшість таких осіб в Україні можливості користуватися базовими правами людини та навіть отримати документи, що посвідчують особу. З огляду на те, що Україна взяла курс на розбудову демократичного ладу на засадах верховенства права, слід пам’ятати, що країна в якій значна частина населення перебуває поза полем дії та навіть зору закону не може претендувати на те, щоб називатися правовою державою.

Дізнатися більше та підписати петицію.

Примітки:

1) Європейська мережа з питань безгромадянства (ЄМБ) є мережею неурядових організацій, академічних ініціатив та індивідуальних експертів, які спрямовують свою зусилля на подолання проблеми безгромадянства в Європі. Із центром в Лондоні, ЄМБ координує експертні ресурси організацій з усієї Європи, що працюють або стикаються у своїй практиці із особами без громадянства. На сьогодні членами ЄМБ є 53 організації. Мережа охоплює 30 європейських країн.

2) За приблизними оцінками УВКБ ООН  у  світі на сьогодні проживає понад 12 мільйонів осіб без громадянства, з яких щонайменше шістсот тисяч – в Європі. Тим не менше проблема безгромадянства залишається відносно прихованим та мало помітним і зрозумілим явищем. Враховуючи що, як уряди країн, так і громадянське суспільство, не звертають уваги на цю проблему, переважна більшість осіб без громадянства є загнаними на узбіччя суспільства, не сподіваючись на повагу до їх фундаментальних прав.